Про Україну

Написане: неділя січня 31, 2010 11:36 pm

Натрапив на одну статтю в "Українському тижні", а там уривки з твору "Хам і Яфет" Вячеслава Липинського (1882-1931).
Раджу набратися терпіння і прочитати все до кінця - особисто мені стало гірко від написаної в 1928 правди. На жаль за 82 роки нічого не змінилося.
Думаю, багато хто погодиться, що описане можна спроектувати на кредитні спілки - поки ми будемо "шарахатися" з одного боку в інший - таке ставлення до спілок і буде.

Десятиліття відродженя Держави Української!... Чому-ж її нема? Чому і ця спроба сотворити державу та стати нацією скінчилась руїною, як і всі попередні, в протязі тисячі літ?... Необуздане хамство і цей раз розвалило Українську Державу. Иншої правдивої відповіді на оці болючі питання нема. Хамство – розуміється не як лайка, а як віками освячене поняття для означеня певного типового соціяльно-психічного явища. Що означає це поняття? [...] Абсолютний брак любови до своєї громади, натомість любов тільки до себе, свого «я». [...]

Хіба-ж у инших націй нема хамства? Не в хамстві, значить, джерело нашої безвласнодержавности і безнаціональности. Хамство єсть скрізь. Це правда. Скрізь єсть «гін» до виділюваня себе із своєї громади, до непослуху їй, до насмішки над її авторитетами. Але скрізь поруч цієї сили відосередкової, руйнуючої, єсть сила доосередкова, здержуюча. І власне оця друга сила перемагає завжди в тих людських громадах, що стають окремими державами, націями.

Прикметою українських людей єсть не само хамство, а ніким і нічим необуздане хамство. В громадах державних – Ной, поруч Хама, має завжди ще й другого сина: Яфета. Хам батьком погорджує, Яфет любить батька. І будуючою силою своєї любови він перемагає руйнуючу силу хамової злоби. Бо Хам шанує тільки силу. До піддержаного яфетовою силою батька він перший прибігає просити ріжних милостей.

Погляньмо на найблизчих сусідів. Спільний Москві і нам удільний, руйнуючий, відосередковий, хамський період кінчається там перемогою батька при помочі Яфета: відродженям вседержавної, батьківської, старшої од всіх удільних, великокнязівської влади. Так само, хоч иншим способом – при помочі конфедерацій – перемагає свого Хама Польща. Не кажучи вже про рицарську, в яфетових традиціях виховану, Західну Европу. Не згадуючи теж північної Америки. Бо, перемігша там бушуюче хамство, яфетова сила Вашинґтона спіралась на вродженій солідарности завойовницького – в віковій монархії вихованого – анґло-сакського племени. [...]

Князівська влада на Україні була сильна й авторитетна доти, доки не була українською: доки – як Володимир, Ярослав – спіралась на сили північні – варяжсько-новгородські. З хвилиною переміни напряму цих північних сил – від Київа на схід московський – південь Руси в самім собі державно-творчої сили не знаходить. Вибухає перше наше історичне хамство. І від оцього початку котиться воно по Україні без перериву, до сьогодня.

Удільні розбурхали українську стихію, поскидали Великих і пішли в рабство до допомігших першому українському хамству Татар, а потім до Литви. Те, що було не мертве і не хамське поміж ними, почало в поті чола відбудовувати стару батьківську князівську владу під Литвою. Але проти них розбурхали українську стихію молодші: пани та бояре. Скинули старших: живі останки князів. Не знайшлось сили яфетової – хамова сама себе знищила – і пішла Україна в рабство до допомігшої в скиданю князів – Польщі.

Під Польщею те, що було не мертве і не хамське між панами, почало в поті чола рятувати стару Русь. Але проти них розбурхали українську стихію молодші: козацько-шляхецька старшина. Скинули старших: живі останки панів. Не знайшлось сили яфетової – хамова сама себе знищила – і пішла Україна в рабство до допомігшої в скиданю панів – Москви.

Під Москвою те, що було не мертве і не хамське між козацько-шляхецькою старшиною, почало відродженя України і в Гетьманстві 1918 р. поклало камінь вугольний під будову Української Держави. Але проти них розбурхали українську стихію молодші: «нація селян та робітників», складена з інтеліґентів. Скинули старших: живі останки козацько-шляхецької старшини. Не знайшлось сили яфетової – хамова сама себе знищила – і пішла Україна в рабство до допомігших скидати Гетьмана – пеовяків (від ПОВ – Польська Військова Організація. – Ред.) та большовиків. [...]

Держава – це перш за все: Влада, Територія, Громадянство. Без цих трьох складників – нема держави. Значить для будови держави необхідна орґанізована сила, яка піддержує владу во імя добра цілої землі-території і цілого громадянства.

Нація – це перш за все єдність духова, культурно-історична. Значить для народженя нації необхідне довге співжиття даного громадянства на даній території в одній власній державі. Нація – єдність духова – родиться завжди від держави – єдности територіяльно політичної — а не навпаки. [...]

Територія, Земля, Батьківщина. Держава родиться в хвилину, коли всі мешканці даної території стають як один в її оборону під проводом, посідаючої до цього законне право, Влади, проти мешканців чужої Землі, чужої Батьківщини, чужої Території. [...]

Громадянство — це орґанізація. [...]

В основі орґанізації, а тим самим в основі громадянства, лежить авторитет: церковний, воєнний, родинний, класовий. Тільки тоді коли єсть загально признані, громадські – церковні, воєнні, родинні і класові – авторитети, на яких може спертися Влада, народжується на території даного громадянства його власна, своя Держава. Бо тільки тоді можна викликати необхідні для здобуття Держави загальні підйоми громадянства, коли єсть ричаг, двигун – авторитети і слухняні у відношеню до них орґанізації – що ним можна громадянство, як один муж, підняти. Без орґанізації і без авторитетів нема громадянства, а єсть розпорошена, взаємно себе незнаюча і ненавидяча юрба рабів. Такою юрбою мусить правити з чужої Землі, з Метрополії, чуже орґанізоване громадянство, чужа Держава, на те, щоб ця юрба сама себе весь час не різала.

Влада, Територія, Громадянство – це три основи державного думаня. А державне думаня, це основа державного ділання: політичної творчости, а не політичної руїни.

Хамові українському основи державного думаня споконвіку чужі, не зрозумілі. Як бугай на червону плахту, так реве він, коли йому про них заговорити. [...]

Як?! влада верховна має бути вище, ніж мої суверенні апетити? Значить ніколи вже ні один отаман Гетьманом – владою верховною не стане? Значить Україна це щось таке, що я маю шанувати, любити і слухати, а не щось, чим я можу бити, скидати і себе вивищувати? Щось спільного всім на цій землі, а не власність монопольна моя і моєї банди? Брехня! Це не Україна! [...]

Повстання Пушкаря завалило українотворче діло Богдана Хмельницького. Повстання отаманів під фірмою «Петлюра-Винниченко» завалило українотворче діло Гетьманства 1918 р. І як в першім так ї в другім випадку – так вчора як і від віків – переможці, обдерши Україну, перерізали зараз-же на другий день самі себе і щезли в рабстві. Чому так сталося?
Тому, що не було на Україні своєї власної Яфетової Сили.

Українотворче діло Богдана спіралось на силі Тугайбеєвих Татарів, що біля Гетьмана весь час перебували і по його наказу отаманські голови стинали. Українотворче діло Гетьманства 1918 р. спіралось на силі, дисципліні і орґанізації німецької армії. Обручі, якими держався український котел з перекипаючим в державу та націю його хамством, не були місцеві, українські. Коли вони перестали держати, коли зникли, хамство розірвало котел, убило Україну. [...]

...найглибша суть, така: буде власна місцева Сила Яфетова здатна паралізувати Силу Хама – буде Україна; не буде її – не буде ніколи України. [...]

Сила Яфетова – це не диктатура. Нема на Україні такої місцевої сили, яка-б без помочі Варшави чи Москви, могла примусити мовчати всі инші місцеві українські сили. А поміч Варшави чи Москви у внутрішніх українських справах – це смерть, це загибель України.

І найбільшим політичним нерозумом було-б прикривати щільно диктатурою котел, який мусить ще перекипіти: мусить у внутрішнім тертю перетерти віками накопичене хамство. Вся суть в цьому, щоб це хамство перекипало в українських державних обручах; щоб, взяте в обручі, воно котла не розсадило. Таким власне обручем мусить бути Яфетова українська сила. [...]

Тому українотворча Сила Яфетова дасть в межах українського державного закону волю українському Хамові. Доки він під одним Гетьманством, не порушуючи єдности Землі і не руйнуючи основ Громадянства, бється між собою за свої «уділи», «віри», «народи» і «нації» – нехай бється. Але за отаманські посягання на Верховну Владу, за розбивання Української Землі – Xам мусить йти в клітку. А головне він мусить знати і відчувати, що єсть сила, яка його посадить в клітку. Без цього не буде України.

Безмірно важко таку Силу Яфетову на Україні сотворити. Бо щоб стати опорою Державної Української Влади, вона джерело єдности мусить мати в собі, а не зовні. Це значить, що вона не може бути обєднана ненавистю до чогось поза собою, так як обєднані нею наприклад комуністи чи фашисти. Вона не може обєднатись ненавистю до свого брата Хама, бо Хама вона мусить виховувати а не убивати. Вона не може обєднатись ненавистю до Москви або до Польщи, бо ненависть до Москви зажене її в Польщу, ненависть до Польщи зажене її в Москву, а ненависть одночасно до обох – в петлю самогубця або в дім для божевільних. Прикладом для неї мусить бути не націоналістичний фашист і не соціялістичний комуніст, а давнього, з часів могутности, старого типу анґлійський слуга державний. [...]

Тільки внутрішня вартість наша, тільки ця сила, яку ми сотворимо самі в собі, дасть нам змогу цей ідеал великий осягнути. Як не може бути без Яфетової Сили – України, так не може бути Сили Яфетової без непорушної, безкомпромісової внутрішньої моралі. Які-ж основи цієї моралі?

Любов – що не значить коровяче взаємолизання, а тоді раптом рогом в бік. Покора – що не значить хитрість і низькопоклонство. Вірність – в серці а не на язиці. І почуття спільности, а не злобне вишукуваня в оці ближнього пилинки, щоб жовчі більше до свого жолудка напустити і собі в той спосіб приємність учинити. Коротко: шляхетність, благородство. Як скрізь, на цілім світі, від назви верстви державнотворчої родилась назва моральної прикмети, так тільки з цієї моральної прикмети народиться Яфетова, державнотворча сила України. (Збережено мову оригіналу).

Написане: понеділок лютого 01, 2010 11:05 am

Доброго дня Іван. Вже біля 10 років порівнюю все що відбувається в спіцлках, з загальноукраїнськими процесами. Як дві паралелі. Crying or Very sad

Написане: вівторок лютого 09, 2010 11:24 am

Іване, Ви МОЛОДЕЦЬ - все що написано дуже актуально і правильно. Цьому підтвердження результати останніх виборів. Хам несамовито бореться зі слабкою яфетовою силою і це спонукає нас дуже сильно задуматись і намагатись накоплювати цю яфетову силу. Як це зробити нам простим українцям, коли наша надія Ющенко вщент зруйнував наші сподівання, чи принаймні нічого не зробив- провтикав (як каже молодь). Де сьогодні політична сила "рух за перебудову". Ми отримали в поштові скриньки звернення рухівців з проханням голосувати за "менше зло". Нам хочеть плюнути на це звернення, бо вони панове денмократи зруйнували цо обнадійливу політичну силу, розколовши рух. Помаранчеві так пересварилися, що стали заклятими ворогами. Отже Українців історія нічому не навчила!!!! А Хамовиті діють за всіма Хамовими принципами: зради, продажність, підступність, обман, віроломство, злодійство неймовірними маштабами, кругова порука, вміння уступити заради своєї вигоди- вони проджадуться і чорту, як би досягти своє мети. Чим і як протистояти їм?

Написане: вівторок лютого 09, 2010 11:24 am

Іване, Ви МОЛОДЕЦЬ - все що написано дуже актуально і правильно. Цьому підтвердження результати останніх виборів. Хам несамовито бореться зі слабкою яфетовою силою і це спонукає нас дуже сильно задуматись і намагатись накоплювати цю яфетову силу. Як це зробити нам простим українцям, коли наша надія Ющенко вщент зруйнував наші сподівання, чи принаймні нічого не зробив- провтикав (як каже молодь). Де сьогодні політична сила "рух за перебудову". Ми отримали в поштові скриньки звернення рухівців з проханням голосувати за "менше зло". Нам хочеть плюнути на це звернення, бо вони панове денмократи зруйнували цо обнадійливу політичну силу, розколовши рух. Помаранчеві так пересварилися, що стали заклятими ворогами. Отже Українців історія нічому не навчила!!!! А Хамовиті діють за всіма Хамовими принципами: зради, продажність, підступність, обман, віроломство, злодійство неймовірними маштабами, кругова порука, вміння уступити заради своєї вигоди- вони проджадуться і чорту, як би досягти своє мети. Чим і як протистояти їм?

лузер З нами з: 02.12.08 Повідомлень: 41

як там у Франка? "Борітеся - поборете!"

Написане: вівторок березня 02, 2010 7:54 pm

oleg написав:

як там у Франка? "Борітеся - поборете!"

Борітеся — поборете, Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!

Тарас Григорович Шевченко. (це той що з вусами, не футболіст) Very Happy